Ще в середині ХІХ століття більшість жителів Юськовець залишалась неписьменною. Освіту мали тільки священники, дяки. Сільські старости стверджували свої підписи хрестиками. Лише наприкінці ХІХ століття польський уряд видає указ про проведення на Волині шкільної реформи, за якою в селах, де була парафія чи бодай церква, повинні створюватися однокласні парафіяльні школи з рідною мовою навчання.
Однак заснування школи в селі, як і в усьому краї, йшло надто повільно. Її утворенню чинились всякі перешкоди. Тоді, спираючись на цісарські розпорядження, Львівський єпископ Михайло Білянський і митрополит Антін Ангелович окремими «курендами» зобов'язали духовенство закладати в селах парафіяльні школи, а парохам і дякам безплатно навчати селян грамоти.
Тож, церковнопарафіяльна школа в Юськівцях виникла не раніше XIX століття, а засновниками її були Брянський і Чорнобров (за історичними джерелами - у 1882 році).
Найдавнішою письмовою згадкою про школу в селі є дані про те, що це була однокласна школа з українською мовою навчання. Її ще називали дяківською, бо вчителями тоді були дяки, священники, і парафіяльною, оскільки належала до парафії. Школа перебувала під церковним наглядом. Спершу під шкільне приміщення винаймали хату Юхима Коверди, пізніше в центрі села збудували нове - на один клас, приблизно на місці, де в даний час знаходиться контора колгоспу. Землю під забудову на власному полі надав Самоїл Василишин. У 1888 році вчителем в школі був О. Новосадський, який закінчив курси Дерманського духовного училища. В закладі навчалося 20 хлопчиків. Зарплату вчителю в розмірі 130 руб. на рік платили парафіяни.
Старожили пригадують, що це був невеликий будинок з двох кімнаток. Стіни були ліплені з глини і цегли, покрівля - солом'яна стріха. Було зобов'язано юськовецькому управу утримувати школу: покривати всі витрати на утримання шкільного приміщення, житла для вчителя, утримання шкільної обслуги, опалення і освітлення. Вчитель зараховувався до VI, найнижчого класу оплати праці, що становив всього 300 злотих, а І класу - 500.
Це була початкова, так звана тривіальна школа, в якій діти вчилися трьом речам: писати, читати і рахувати. Були ще уроки з сільського господарства, садівництва, бджільництва, природознавства, історії, географії, співів. Уроки релігії проводили священник або дяк. Обов'язковим було вивчення 10 заповідей Господніх, хто не знав - наказували хворостинкою по руках, від чого руки напухали. Обсяг навчального матеріалу був невеликий, рівень знань - пізнавальний. Але все-таки її поява стала визначною подією для юськівчан.
На початку XX століття була збудована 4-х класна школа по вулиці Завальській (як говорять односельчани - «на Гоцовому городі»). Це був мурований будинок під солом'яною стріхою на дві кімнати. Землю під школу виділив із власного поля Палянський Іван. Окрім священника й дяка в цій школі працювали ще чотири вчителі: Зенгер Кіндрат – німець за національністю, Кульчицький, Відлак Стефан, Грабовський – поляки. У класі вчилося до 40 дітей різного віку. Після закінчення навчання дирекція видавала свідоцтво. У ньому вказувалося прізвище учня, його соціальне походження, початок вступу до школи, оцінки за «писание», «чтение», «численне». Враховувалися здібність, працелюбство, звички, кількість пропущених уроків. У примітках пояснювалися причини слабкості успішності як «недбалость родителей», «убогость», «через слабость».
У селі розгортається процес ліквідації неписьменності та малописьменності серед дорослого населення. Селяни отримали безплатну медичну допомогу. З перших днів Радянської влади в селі припинили роботу всі громадські організації, започатковані за Польщі.
У 1940 році на «Стражніці» була розібрана польська казарма і по ініціативі сільської ради, особисто Кавуна Дем'яна та Кравчука Григорія (вчителя з Якимовець), була збудована семирічна школа, на місці де є зараз. Це було гарне приміщення з чотирма класами, накрита цинковою бляхою, вчительською, підсобними приміщеннями.
Під час Великої Вітчизняної війни в школі був німецький госпіталь. У 1962 році до головної споруди добудували приміщення для початкових класів і шкільної майстерні.
Директорами школи були: Юхно, Кравчук Григорій, Романюк Олексій Савович, Вигонна Ганна Демидівна, Бондарук Павло Євдокимович, Гнатюк Іван Семенович, Ващенко Володимир Васильович, Кавун Анатолій Георгійович, Казмірчук Григорій Данилович, Казмірчук Петро Дмитрович, Кухаренко Володимир Павлович, Кухаренко Валентина Казимирівна. З 1991 року педагогічний колектив очолює Дарморост Віктор Павлович.
Добрим словом згадують вчителі школи свого колегу Бондарука Павла Євдокимовича. Під час його керівництва у школі було організовано хор, драматичний, танцювальний гуртки, курси вишивальниць та кухарів.
Драмгурток у селі був організований в 1958 році та діяв по 1965 рік. В ньому брали участь всі вчителі школи. Гарний був хор, Петро Євдокимович сам з дружиною співав у ньому та брав активну участь у драмгуртку.
Під час Великої Вітчизняної війни в школі був німецький госпіталь. У 1962 році до головної споруди добудували приміщення для початкових класів і шкільної майстерні.
Директорами школи були: Юхно, Кравчук Григорій, Романюк Олексій Савович, Вигонна Ганна Демидівна, Бондарук Павло Євдокимович, Гнатюк Іван Семенович, Ващенко Володимир Васильович, Кавун Анатолій Георгійович, Казмірчук Григорій Данилович, Казмірчук Петро Дмитрович, Кухаренко Володимир Павлович, Кухаренко Валентина Казимирівна. З 1991 року педагогічний колектив очолює Дарморост Віктор Павлович.
Добрим словом згадують вчителі школи свого колегу Бондарука Павла Євдокимовича. Під час його керівництва у школі було організовано хор, драматичний, танцювальний гуртки, курси вишивальниць та кухарів.
Драмгурток у селі був організований в 1958 році та діяв по 1965 рік. В ньому брали участь всі вчителі школи. Гарний був хор, Петро Євдокимович сам з дружиною співав у ньому та брав активну участь у драмгуртку.
Середню школу в селі почали будувати у 1978 році, а закінчили в 1981 році. У 1982 році в Юськівцях ввели в дію нову шкільну будівлю. Школа розрахована на 320 учнів. Будівництво здійснювала Шумська ПМК (начальник Закотій). Вартість будівництва школи становила 444,78 тисяч карбованців. У 1985 році школа стала десятирічною, а до цього часу була як неповна середня. Має присадибну ділянку 0,5 га. Є спортзал, гарний спортивний і дитячий майданчики.
З січня 2001 року в приміщенні навчального закладу функціонує дитячий садок, в якому виховуються 33 дошкільнят.
Під керівництвом вчителя, сільського голови Кутраня Михайла Івановича, великого ентузіаста туризму, учні здійснюють цікаві щорічні туристичні походи в Карпати, побували і в Криму, вивчають історію рідного краю.
У школі є учнівський та дорослий духові оркестри (керівник М. І. Кутрань), якому в травні 2000 року присвоєно звання «народний», проводяться урочистості до багатьох свят.
Сьогодні навчальний заклад разом із церквою і будинком культури є центром освітнього, духовного, культурного й національного відродження населеного пункту.
Джерело:
Історія села Юськівці М.С. Гарбар. Нарис історії села Юськівці, 2009 р.
З січня 2001 року в приміщенні навчального закладу функціонує дитячий садок, в якому виховуються 33 дошкільнят.
Під керівництвом вчителя, сільського голови Кутраня Михайла Івановича, великого ентузіаста туризму, учні здійснюють цікаві щорічні туристичні походи в Карпати, побували і в Криму, вивчають історію рідного краю.
У школі є учнівський та дорослий духові оркестри (керівник М. І. Кутрань), якому в травні 2000 року присвоєно звання «народний», проводяться урочистості до багатьох свят.
Сьогодні навчальний заклад разом із церквою і будинком культури є центром освітнього, духовного, культурного й національного відродження населеного пункту.
Джерело:
Історія села Юськівці М.С. Гарбар. Нарис історії села Юськівці, 2009 р.
Немає коментарів:
Дописати коментар